Пожежонебезпечні властивості речовин

За здатністю горіти у повітрі (горючість) всі речовини по­діляються на негорючі, важкогорючі й горючі. Горючі поді­ляють ще й на легкозаймисті та важкозаймисті речовини.
Негорючі речовини — це такі, що не здатні до займання й горіння в повітрі звичайного складу. До таких речовин належать:
газоподібні (азот, хлор); рідкі (вода, перекис водню, соляна кислота); тверді (перекис натрію, фосфати, борати, сульфа­ти, хлориди металів);
матеріали неорганічного походження, природні та штучні;
матеріали мінерального походження та матеріа­ли, виготовлені на їх основі (червона та силікатна цегла, бетон, камінь, азбест, мінеральна вата, аз­бестовий цемент, а також більшість металів). Важкогорючі речовини — це такі, що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання, і горіння яких припиняється після його усунення. До таких речовин належать вогнезахис-ні горючі матеріали (фіброліт, деякі види пластмас, слабкі водні розчини спиртів).
Горючими називаються речовини, що загораються від джерела запалювання та продовжують горіти після його ви­далення. До таких речовин належать газоподібні (водень, окис вуглецю, природний газ, метан); рідкі (бензин, газ).
До важкозаймистих належать горючі речовини, які під МНС вберігання на відкритому повітрі або в приміщенні не за-Пмііються навіть за довготривалої дії джерела запалюван­ий незначної енергії (полум'я сірника, іскри.
До легкозаймистих належать горючі матеріали, які на їй і критому повітрі або в приміщенні здатні без поперед­ні, ого нагріву займатися від короткочасної дії джерела за­палювання незначної енергії (полістірол, пінополіуретан).
Пожежна небезпека у навчальних майстернях, фізико-КІМІчних та електротехнічних лабораторіях, кабінетах на-пчальних закладів зумовлена властивостями матеріалів і реа-і ситів, які застосовуються,, а також змістом навчальних за­нять, що проводяться.
Основними причинами пожежної небезпеки в кабінетах і лабораторіях є такі:
досліди, які супроводжуються електростатичним розрядом, нагрівом тіл;
досліди з демонстрації вибухів різних газів і пари;
необережне поводження з вогнем, вогненебез­печними рідинами;
неправильне зберігання вогненебезпечних рідин.

Самозайматися можуть ганчірки та клоччя, просочені мастилами. Вогне- і вибухонебезпечні речовини потрібно іберігати загальною кількістю не більше 3 кг у спеціальній металевій тарі — ящику, встановленому якомога далі від усіх нагрівальних приладів і можливих виходів.
Реактиви, інші речовини та матеріали, сукупне зберіган­ня яких може спричинити акумуляцію тепла, утворення по­жежонебезпечних концентрацій або бути імпульсом для са­мозапалювання, потрібно зберігати, окремо у вогнетривких шафах у відповідній упаковці. На банках, бутлях та іншій тарі з хімічними речовинами повинні бути чіткі написи із зазна­ченням їх найхарактерніших властивостей: «Вогненебезпеч­ні», «Отруйні», «Хімічно активні» тощо.
У лабораторіях, майстернях, кабінетах учням працювати з пожежонебезпечними речовинами дозволяється тільки під наглядом і керівництвом викладача або лаборанта. Меблі та обладнання у приміщеннях мають бути встановлені так, щоб вони не заважали евакуації людей на випадок пожежі. Робочі столи і витяжні шафи, призначені для роботи з поже­жонебезпечними речовинами, повинні знаходитись у належ­ному стані, а при роботі з кислотами та іншими активними речовинами бути стійкими до їхньої дії. Всі приміщення ма­ють забезпечуватися засобами пожежогасіння відповідно до встановлених норм. Перед проведенням учнями дослідів ви­кладач повинен пояснити можливі причини пожежної не­безпеки і профілактичні заходи. Забороняється виливати легкозаймисті й горючі речовини в каналізацію.

Другие статьи: