Поняття вогнестійкості

Вогнестійкість — це здатність конструкцій, матеріалів затримувати поширення вогню. Вимірюється вогнестійкість у годинах.
Усі будови і споруди за вогнестійкістю поділяються на 5 ступенів. Ступінь вогнестійкості залежить від вогнестійко­сті та займистості будівельних конструкцій. Крім того, важ­ливе значення має межа, до якої поширився вогонь по цих конструкціях у кожному конкретному випадку.
У будівлях 1-го ступеня вогнестійкості всі конструктив­ні елементи неспалимі, з високою межею вогнестійкості (1,5—3 год.);
106
2-го ступеня — також неспалимі, але з меншою межею інігпестійкості (0,5—2,5 год.);
3-го ступеня — будівлі, які мають основні несучі конст­рукції неспалимі, а ненесучі (міжповерхові й перекриття на горищі) — важкоспалимі (0,25—2 год.);
4-го ступеня — будівлі, які мають всі конструкції важко­спалимі (0,25—0,5 год.);
5-го ступеня — всі конструкції спалимі.
Багато неорганічних матеріалів, хоча й не горять, але ма­ють порівняно невелику термічну стійкість.
Наприклад, вапняки і мармур руйнуються за температури Ю0—400° С, шифер і азбестоцементні вироби за температури 300° С втрачають воду, стають крихкими, а за температури 600° С у разі потрапляння на них води — розтріскуються.
Горіння речовини і способи його припинення
Горіння — це швидкодіюча хімічна реакція сполучення речовини з окислювачем, яка супроводжується виділенням тепла і випромінюванням світла. Для того, щоб виникло і підтримувалось горіння, необхідна наявність паливної ре­човини, окислювача і джерела енергії для запалювання. Енергія для запалювання може бути у вигляді полум'я, іск­ри, випромінювання або тепла від хімічної реакції, механіч­ного удару, тепла від короткого замикання електроустанов­ки, тертя чи різкого стиснення газової суміші.
Розрізняють такі види процесу горіння:
вибух,
спалах,
займання,
тління,
самозаймання,
власне горіння.
Вибух —це швидке перетворення речовини в газо- чи пи-лоподібний стан з виділенням великої кількості тепла. У цьо­му випадку об'єм речовини збільшується в сотні, тисячі разів. Характерною ознакою вибуху є миттєве зростання темпера­тури і тиску газу на місці, де він стався. Однією з найпошире­ніших причин вибуху в приміщеннях є неправильне користу­вання газовими приладами. Під час роботи газових приладів у приміщеннях накопичуються продукти згоряння газів, то­му ці приміщення необхідно часто провітрювати.
Спалах — це швидке згоряння пальної суміші без утво­рення стиснених газів.
Займання — це загоряння речовини з появою полум'я. Загоряється не вся речовина, а лише її частина. Займання здійснюється від джерела загоряння. Якщо займання відбу­вається без джерела загоряння, йдеться про самозаймання.
Тління — це горіння речовини без явного утворення по­лум'я. Як правило, під час тління утворюється багато диму.
Неорганізоване і неконтрольоване горіння, внаслідок якого знищуються матеріальні цінності, називається поже­жею. Температура у вогнищі пожежі досягає 700—900° С.
Особливістю пожеж, що розпочинаються у приміщенні із зачиненими дверима та вікнами, є порівняно повільний розвиток горіння протягом перших 30—40 хвилин через не­достатню кількість повітря в зоні горіння.
Займання речовини можливе не лише при піднесенні до неї полум'я, а й внаслідок нагрівання зовнішнім джерелом тепла, відкритим полум'ям чи розжареними продуктами го­ріння, які стикаються з речовиною, що загорається. Існують такі способи припинення горіння:
охолодження вогнища горіння нижче визначених температур;
золяція вогнища горіння або зниження вмісту кисню;
механічний зрив полум'я;
створення умов вогнеперешкодження;
гальмування швидкості хімічних реакцій у полу­м'ї (так зване інгібірування).

Другие статьи: